— Пішла за вітром моя винагорода, — сумував він. — Де нема грошей, там нема й винагороди. А якби скриня не була порожня, ми з Семом Брауном добре заробили б таки цієї ночи.
— Містер Шолто — чоловік заможний, — заспокоював його я, — він подбає за вашу винагороду незалежно від того, знайдено скарби, чи ні.
— Погана штука! — з виглядом безнадії похитав головою інспектор. — І так само скаже й містер Есільней Джонс…
Він не помилився. Детектив і дійсно змінився на виду, коли я, повернувшись на Бекер-Стріт, показав йому порожню скриню. Він, Холмс і наш полоненик тільки-но прибули туди, бо Есільней Джонс, всупереч своєму попередньому проєкту, заїхав по дорозі до району. Мій компаньйон напівлежачки розкидався в кріслі. Смол сидів проти нього на стільці, закинувши свою дерев'яну ногу на здорову. Побачивши порожню скриню, він одхилився назад і голосно засміявся.
— Це ваша робота, Смоле, — розсердився Джонс.
— Так, — ніби святкуючи перемогу, вигукнув той, — я примістив їх туди, де ви ніколи їх не знайдете. Це — мої скарби, і, коли мені не пощастило взяти їх з собою, нехай же вони не прийдуться нікому. Кажу ж бо вам: вони належать тільки трьом каторжникам, що живуть і тепер в Андаманських таборах, та мені. Я знаю, що ні я, ні вони скористатися з них не можемо, і зробив це і в своє, і в їхнє ім'я. Ми завжди робили спільно під знаком чотирьох. Я знаю, що й вони радше кинули б ті скарби в Темзу, ніж передали б їх Морстеновим або Шолтовим нащадкам. Зовсім не для того, щоб збагатити їх, зробили ми таке з Ахметом. Скарби лежать там, де й ключ і де лежить Тонга. Коли