і жоден із нас не матиме ніякої переваги перед иншими. Можу заприсягтися, що цієї клятьби я ніколи не ламав.
Ну, мені нема чого розповідати вам, джентлмени, про повстання в Індії. Після того як Вільсон узяв Делі, а сер Колін звільнив Лекнов, справу було програно. Підвезли свіжі війська, і Нана Саїб мусив був тікати за кордон. Колона полковника Греседа підійшла до Агри й розігнала пандів. Країна, здавалося, втихомирювалась, і ми починали сподіватися, що незабаром спроможемось забрати скарби і виїхати кудись зі своїми частками. Та наші надії не справдилися, бо нас заарештували, обвинувачуючи в убивстві Ахмета.
Сталося це так. Коли раджа доручав Ахметові свої самоцвіти, він вірив йому й покладався на нього. Та що б ви думали? Там, на Сході, люди дуже підзорливі, і раджа доручив иншому, ще вірнішому, слузі пантрувати Ахмета. Цьому другому було наказано не спускати Ахмета з ока і стежити за кожним його кроком. Він стежив за ним і тої ночи і бачив, як Ахмет увійшов у форт. Певний, що Ахмет шукає там притулку, він наступного дня дістав і собі дозвола ввійти в Агру, але Ахмета не знайшов ніде. Це здалося йому таким дивним, що він поділився своїми сумнівами з сержантом із тубільців, а той довів це до відому коменданта. Почали шукати і знайшли тіло. І ось саме тоді, як ми вважали, що все гаразд, всіх нас чотирьох схопили, заарештували й віддали під суд, привинюючи убивство крамаря. Трьом — тому, що ми вартували на той час коло воріт, а четвертому — знавши, що він був з убитим. На суді за скарби й мови не було, бо раджу скинули, і він виїхав з Індії. Отже не було кому цікавитися спеціяльно ними. Факт убивства, проте, було встановлено, і наша участь у ньому не викликала