але в чім саме полягає та непевність — знати не міг. Все це — щира правда, джентлмени, і розповідаю я її не для того, щоб потішити вас. Мені здається, найкращим захистом для мене буде не ховати нічого, показати, як покривдив мене майор Шольто, та довести, що я не винний у смерті його сина…
— Надзвичайно цікава історія, — сказав Холмс. — Завершення її гідне самого випадку. В останній частині вашого оповідання не було нічого нового для мене. Я не знав тільки, що ви сами принесли мотузку. До речи, я гадав, що Тонга загубив усі свої стріли, а тут він вистрелів ще одну з баркаса.
— Він загубив їх усі, сер, крім одної, що лишилася в духовій рушниці.
— А, вірно! — погодився Холмс. — Це мені й не сплило на думку.
— Мабуть, ви хочете з'ясувати ще які-небудь пункти? — люб'язно запитав Джонс.
— Ні, спасибі, — відмовився мій друг.
— Ну, Холмсе, — сказав детектив, — вам я ладен давати потолю, бо ви заслуговуєте на це. Але обов'язок — то обов'язок, і я боюся, що я дозволив вам і вашому другу більше, ніж мав на те права. Я почуватиму себе значно спокійніш, коли наш оповідач буде сидіти під замком. Кеб з інспекторами чекає на нас. Дуже вдячний вам обом за поміч. Вас, безумовно, закличуть до суду. Надобраніч!
— На добраніч, джентелмени! — сказаз Джонатан Смол.
— Проходьте перший, Смоле, — наказав обережний Джонс, коли вони виходили з кімнати. — Я спеціяльно