таким результатом, якби дивилася на себе при однаковому з обох сторін освітленні. Це вам дуже простий приклад спостережливости й уміння робити висновки. Це — мій фах, і, можливо, він стане в пригоді в нашій справі… Бо, між иншим, єсть ще одна-дві деталі, гідні уваги.
— Які саме?
— Мек-Карсі заарештували не на місці злочину, а пізніш, коли всі повернулися вже на ферму. На заяву поліцейського інспектора про арешт молодий чоловік сказав, що це не дивує його і що він заслуговує на кару. Такі слова, ясна річ, остаточно переконали понятих в його провинності.
— Це ж бо було визнання своєї вини, — вихопилось у мене.
— Ні, бо він тут же запротестував проти обвинувачення його в убивстві.
— В кожному разі, в звязку з усіма обставинами, це була дуже непевна заява.
— Навпаки, — заперечив Холмс, — вона для мене тепер найширша розколина, крізь яку я бачу в тумані. Який би він не був безневинний, він не міг не розуміти, що все складається проти нього. Виявив би він здивування з свого арешту або почав удавати обурення, для мене то, за даних обставин, була б найбільш підозренна ознака. Так щиро скоритися може тільки невинна людина або ж людина з надзвичайною витривалістю і твердого характеру. Що до його слів про заслужену ним кару, то й у них нема нічого неприродного. Згадайте, що він стояв коло трупа вбитого батька, з яким він тільки-но серйозно сперечався і на якого, коли йняти віри важливому свідченню дівчинки, підніс навіть руку. Каяття і жаль, що виявилися в його словах, на
