гаряча й запальчаста. Бачивши, що він не панує вже над собою, я повернувся й пішов додому. Не встиг я пройти й півтораста ярдів, коли почув позаду жахливий крик, що змусив мене метнутися назад. Батько лежав на землі з розтрощеною головою і конав. Я кинув рушницю, обхопив його руками, але він майже зараз же помер. Постоявши кілька хвилин навколішках коло нього, я побіг до найближчого будинку-сторожки привратної містера Тернера по допомогу. Коли я повертався до батька, там не було нікого, і я не маю жодного уявлення про те, як його поранено. Він був не дуже популярна людина, поводився з усіма занадто холодно й майже відразливо. Проте, наскільки мені відомо, він не мав активних ворогів. Більше в цій справі я нічого не знаю.
„Слідчий. Помираючи, ваш батько нічого не казав вам?
„Свідок. Він промимрив кілька слів, але я міг розібрати тільки якийсь натяк на щура.
„Слідчий. Як ви зрозуміли це?
„Свідок. Я не зрозумів нічого і думав, що він марить.
„Слідчий. З приводу чого знялася суперечка між вами й вашим батьком підчас вашого останнього побачення?
„Свідок. Я волів би не відповідати на це запитання.
„Слідчий. Але я, на жаль, мушу настоювати на відповіді.
„Свідок. Я не можу відповісти, але запевнюю вас, що та суперечка не мала нічого спільного з його трагічною смертю.
„Слідчий. То вже має вирішити суд. Я думаю, зайве буде попереджати вас, що ваша відмова відповідати пошкодить вам у дальшому.
