собі, як боляче йому відмовлятися від того, за що він не пожалів би віддати свої очі і що, він знає, ніколи не може здійснитися. Він був у нестямі, коли підніс угору руки при останньому побаченні з батьком, що намовляв його одружитися з міс Тернер. З другого боку, він не має ніяких власних засобів до життя й опасувався, що батько, дізнавшися про правду, просто вижене його з дому. Ці три дні в Брістолі він перебув з тою служницею, але старий не знав цього. Зауважте собі цей факт. Ну, та лихо не без добра. Служниця, довідавшися з газет, що він уклепався в прикру історію, яка загрожує йому мало чи не повішенням, кинула його. Джемс дістав од неї листа, де вона пише, що в неї єсть чоловік на корабельні в Бермудах. Отже, Мек-Карсі тепер вільний. Мені здається, ця новина відшкодувала його за все, що він перетерпів останнім часом.
— Але хто ж тоді вбівця, як він невинний?
— Тим-то й ба — хто? Мушу звернути вашу увагу на два такі пункти. Перший, що вбитий призначив комусь побачення коло ставка, і цей хтось не міг бути його сином, бо сина не було вдома, і батько не знав, коли він повернеться. Другий — це те, що вбитий згукнув „куу“, не знавши ще, що син уже повернувся. Од вирішення цих двох пунктів залежить і розвязання цілої справи. А тепер давайте поговоримо про літературу і залишмо всі дрібніші питання до завтра.
Як передбачав Холмс, дощу не було, і ранкове сонце ясно світило на безмарному небі. О дев'ятій до нас завітав Лестрейд, і ми поїхали на Гасерлейську ферму.
— Сьогодні єсть інтересні новини, — промовив Лестрейд дорогою. — Кажуть, що містер Тернер серйозно захорів і перебуває в безнадійному стані.
