— Тепер мені треба побачити Джемса Мек-Карсі, — не відповів на його зауваження Холмс. — Єсть у вас ордер на право входу до в'язниці?
— Єсть, але тільки для мене й для вас.
— Тоді я міняю своє рішення і вийду сьогодні з готелю. Чи встигнемо ми на поїзд, щоб потрапити зараз до Гірфорду?
— Цілком вільно.
— То ходім зараз же. Мабуть, вам буде скучно, Вотсоне, але я повернуся на раніш як за дві години.
Повернувся він пізно вночі і повернувся сам, бо Лестрейд спинився в иншому готелі.
— Барометр усе ще стоїть високо, — зауважив він, сідаючи. — Скидається на те, що дощу не буде, доки ми не дослідимо ґрунту коло ставка. І це дуже добре. З другого боку, для такої інтересної справи потрібна бадьорість і свіжість, і я хотів би відпочити після цієї втомної подорожи. Я бачив таки молодого Мек-Карсі.
— І про що ви од нього довідалися?
— Ні про що. Спершу я думав був, що він знає вбивцю і з якихось міркувань покриває його або її. Тепер же я певний, що це — загадка й для нього. Він не дуже бистрий на розум, але справляє приємне вражіння і здався мені лагідним, добросердним парубком.
— Мене дивує його смак, — сказав я, — коли вірно, що він одмовлявся одружитися з такою чарівною особою, як міс Тернер.
— А, це досить сумна історія. В дійсності він шалено кохає її, але два роки тому, бувши ще хлопчисько і не знавши її як слід, бо тоді вона вчилася й жила в школі, цей йолоп закрутився з якоюсь служницею з брістольської пивниці і побрався з нею законним шлюбом. Ніхто й не здогадується про це, та ви уявляєте
