надзвичайно важлива подія — скарб знайдено. Я зараз же написав міс Морстен, і тепер нам лишається тільки податися до Норвуду й вимагати нашу частку. Я висловив учора ж свою думку братові, і він чекає на нас, хоч, гадаю, і не дуже радий буде нас бачити.
Містер Тадеуш Шолто замовчав і, розхитуючись усім тулубом, сидів на тапчані. Ми й собі мовчали, вражені несподіваною зміною обставин у цій таємничій справі. Холмс звівся на ноги перший.
— Ви робили правильно, сер; з початку й до кінця правильно, — промовив він. — Мабуть, ми спроможемося віддячити вам хоч тим, що з'ясуємо деякі темні для вас сторінки в цій історії. Але, як зауважила й міс Морстен, вже пізно, і нам не треба баритися.
Наш новий знайомий погасив і поставив на місце свою люльку й видобув з-під завіси довге пальто із смушевим коміром і нарукавниками. Не зважаючи на теплу ніч, він защібнув його на всі ґудзики, а на голову наклав кролячу шапку з навушниками, після чого від нього лишилося тільки рухливе, гостре обличчя.
— У мене доволі кволий організм, — пояснив він, ідучи впереди нас проходом, — і я мушу берегти своє здоров'я.
На дворі нас чекав кеб, і програма, очевидно, була передбачена заздалегідь, бо фурман зараз же хвиснув коні, і екіпаж покотився швидкою ходою. Тадеуш Шолто говорив без угаву, намагаючись перекричати шум коліс.
— То розумна людина — той Бартоломей, — сокотав він. — Знаєте, як він виміркував, де мусять бути скарби? Він прийшов до висновку, що вони мусять бути десь у домі. Тоді він виміряв кожен кубічний цаль у цілому будинку, не залишивши незайманим жодного кутка.