Між иншим, він знайшов, що вишина будинку дорівнює сімдесят чотирьом футам, а підсумовуючи висоту окремих кімнат і враховуючи всю можливу відстань між поверхами, він мав тільки сімдесят футів. Бракувало, значить, чотирьох футів. Їх треба було шукати десь коло даху. Бартоломей тоді пробив дірку у стелі горішньої кімнати і виявив над нею потаєнне низеньке й маленьке горище, за яке ніхто не знав. Посередині горища на двох бантинах стояла скриня із скарбом. Він спустив її крізь дірку, і тепер вона у нього в кімнаті. Він оцінює скарб що-найменше в півмільйона фунтів стерлінгів.
Коли Шолто назвав суму, ми перезирнулися широкорозплющеними очима. Міс Морстен, якби нам пощастило обстояти її інтереси, замість нужденної гувернантки ставала одною з найзаможніших наслідниць Англії. Її приятелям лишалося тільки радіти з такої новини. Але я мушу признатися, що ця звістка завдала мені жалю. Я пробурмотів якесь привітання й забився в куток екіпажа в пригніченому настрої, не чуючи навіть базікання нашого нового знайомого. То був типовий іпохондрик, і я невиразно пригадую, що він закидав мене безкраїм переліком симптомів своїх хороб і благав пояснити діяння незліченних ліків, частина яких з ним у шкіряному ящичку в кешені. Сподіваюся, він забув уже поради, що їх я давав йому тої ночи. Холмс, каже, чув, як я застерігав його заживати більш як дві краплі касторки і рекомендував стрихнін у великих дозах, як заспокоююче. В усякому разі, я був дуже радий, коли наш кеб, шарпнувшись уперед, спинився, і фурман зскочив з передка відчинити двері.
— Це — Пондішері Лодж, міс Морстен, — сказав містер Тадеуш Шолто, допомагаючи їй вийти з екіпажа.
