мемось, то меншатимуть наші шанси озирнути все плято відразу.
В цю саме хвилю мене пройняло надхненням. Мій погляд випадково впав на величезний сукуватий стовбур джинґового дерева, що розкидало над нами своє гілля. Якщо воно переважало всі сусідні дерева своєю грубиною, певне, воно перевищувало їх і зростом. Коли край плята — і справді був найвища точка на ньому, тоді чому не правитиме це дерево за дозірну башту, звідки все плято буде видко як на долоні? Ще дитиною, живши в Ірляндії, я визначався вмінням лазити по деревах. Мої товариші краще за мене лазили по горах, але між гілок не було мені рівні. Якби тільки мені пощастило поставити ногу на перший од землі сук, я, безперечно, знайду дорогу до самого верховіття. Ця ідея захопила моїх компаньйонів.
— Наш юний друг, — сказав Челенджер, роздмухуючи червоні яблука своїх щок, — здатний до акробатичних вправ, занадто важких для людини соліднішої статури. Я від усього серця вітаю його проєкт.
— Чорт побирай, ви влучили саме в точку, мій голубе, — промовив лорд Джон, ляснувши мене по плечу. — Просто не розумію, як така проста думка не спала нікому з нас у голову. До сутінок лишається ще коло години, але, взявши з собою записну книжку, ви безсумнівно встигнете накидати бодай би грубого плана місцевости. Ми поставимо один на одного оці три ящики с патронами, а потім я підсажу вас.
Ставши на ящики, він обережно підсажував мене, коли до нас підскочив Челенджер і своєю потужною правицею підкинув мене в повітря. Схопившися обіруч за сук і вимахуючи ногами, я спершу наліг на нього тулубом, а далі сперся колінами. Наді мною, немов три величезні щаблі сходів, виставали три грубі суки, а ще
