звірію. Та ви, боюся, мали вже нагоду пересвідчитися в тому.
Я не відповів і тільки мовчки потер собі підбите око.
— Дружина часто дорікає мені мою гарячість, та я думаю, кожна порядна людина на моєму місці зробила б так само. Але я вирішав дати сьогодні ввечері добрий приклад витриманости й контролю над самим собою. Запрошую й вас бути присутнім на виставі, — він простягнув мені візитову картку. — Як бачите, містер Персіваль Волдрон, досить відомий зоолог, читає сьогодні в залі Зоологічного інституту лекцію на тему: „З темряви тисячоліть“. Мене запрошено до президії і доручено виголосити подяку лекторові. Дякуючи, я спитаюся, надзвичайно делікатно й тактовно, зробити кілька зауважень, що повинні зацікавити авдиторію. Може, хтонебудь зажадає навіть додаткових пояснень. Нічого спірного, розумієте; лише кільки думок, що натякатимуть на існування глибших проблем. Я триматиму себе в лабетах. Подивимось, чи не можна дійти кращих наслідків таким шляхом.
— І ви дозволите й мені бути на тих зборах? — спитав я із запалом.
— Звичайно, — сердечним тоном одповів Челенджер. Він умів чарувати не менше як і відштовхувати вас своєю нестриманістю. Любо було дивитися, коли він приязно всміхався. Щоки його між примруженими очима й довгою чорною бородою роздувались тоді як два червоні яблука. — Неодмінно приходьте. Мені буде приємно знати, що в залі у мене єсть хоч один спільник, нехай навіть такий неосвічений як ви. Народу там, я думаю, буде багато, бо Волдрон, дарма, що він абсолютний шарлатан, користується популярністю. Ну, містер Меловне, я віддав вам значно більше часу ніж хотів. Одна особа не має права монополізувати на
