рез яку наші хеміки не спромоглися ще перекинути мосту. Але єсть кращий і делікатніший хемік — природа, і могутні сили її, діючи без міри довгий час, дали наслідки, що добутись їх ми не спроможні. Цим покищо й треба задовольнитися.
Далі лектор перейшов до представників тваринного царства, починаючи від м'якунів, і первісних морських тварин. Потім він торкнувся плазунів та риб і докладніш спинився на кенгуру — істоті, що приводить живих дитинчат, безпосереднього предка всіх ссавців, а посередньо, виходить, і кожного з присутніх. (Ні, ні! — це якийсь студент-скептик на задній лаві). Якщо молодий джентльмен у червоній краватці, що гукає „ні, ні!“, вилупився з яйця, нехай він ласкаво залишиться по закінченні лекції. Лекторові дуже приємно було б подивитись зблизька на таке незвичайне явище. (Сміхи). Дивно, що споконвічна, безперервна робота природи завершилась створінням цього джентльмена в червоній краватці. Невже ж усі сили природи вже вичерпані? Невже ж зазначений джентльмен — останній і найдосконаліший тип у розвиткові тваринного царства? Лектор сподівається, що не образить джентльмена в червоній краватці, якщо буде обстоювати свою попередню точку зору. Нехай цей молодий чоловік — і бездоганний у приватному житті, але все ж таки доповідач вірить, що творчі процеси в природі не спинилися, і що вона не задовольниться, спродукувавши навіть такий прекрасний виріб.
Покепкувавши під загальний регіт з свого опонента, лектор змальовував далі картину минулого — усихання морів, утворення піскуватих мілин і лагун з багатющою фавною, прагнення морських тварин оселитися на мочаруватих ґрунтах суходолу, ряснота поживку, що чекав там на них, і, як наслідок, величезні їх розміри.
