Перейти до вмісту

Сторінка:Артур Конан Дойл. Втрачений світ. 1929.pdf/57

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

слухачі сиділи схвильовані, очікуючи заносистої дискусії. Волдрон сів на своє місце, голова щось процвірінькав, і професор Челенджер підійшов до катедри. Для своєї газети я записав його промову до слова.

— Леді й джентльмени, — почав він серед шуму на задніх лавах, — вибачте: леді, джентльмени й діти; я не помітив спершу значної частини моєї авдиторії. (Замішання й страшенний шум. Професор, ласкаво похитуючи своєю величезною головою, стоїть, піднісши вгору руку, немов пророк, що благословляє натовп). Мені доручено висловити містеру Волдронові подяку за надзвичайно мальовничу й образну лекцію, що її ми оце прослухали. Девчому я з ним не згоден і мусив був указувати йому на помилки, але в цілому містер Волдрон виконав своє завдання цілком сумлінно і подав нам зрозумілу та інтересну картину історії нашої планети так, як він її собі уявляє. Нема нічого легше, як читати популярні лекції, але містер Волдрон (люб'язний погляд у бік лектора) не заперечуватиме, сподіваюся, що такі лекції завжди хибують на поверховість і омильність, бо їх доводиться припасовувати до низького розумового рівня слухачів. (Іронічні оплески). Популярні лекції по суті своїй — паразитичні. (Рух обурення й протесту з боку містера Волдрона). Задля слави чи заробітку лектори-популяризатори використовують працю своїх скромних, мало відомих товаришів. Найменший новий факт, здобутий лябораторним досвідом, найменша цеглина, зроблена для храма науки, — куди вартніші, ніж така лекція, що протягом кількох годин розважає гулящу авдиторію і не залишає по собі жодних практичних наслідків. Цими зауваженнями я зовсім не збираюся ображати містера Волдрона, а хочу тільки, щоб ви не втратили почуття міри. Не можна ж бо мати звичайного служку за архієрея.