в Булавинське повстаннє на Дону), 3. Ів. Ондр. Кондратьева (унука Гарасима — Петровської доби), 4. Вас. Дан. Перекрестова-Осипова; 5. Дм. Ив. Кондратьева (Лизаветинських часів), 6. Мих. Мих. Донця-Захаржевського, 7. Ром. Ром. Романова (послідній).
У Охтирському полку було 8: 1. Демьян Зіновьев (другої половини 17 ст.), 2. Ів Ів. Перекрестов (часів Петра вел.), 3. Хв. Ос. Осипов (часів Петра Вел.), 4. Ол. Леонт. Лесевицькій, 5. Ів. Ал. Лесевицький (часів Лизавети), 6. К. О. Лесевицький, 7. Геор. Ал. Лесевицький, 8. Мих. Ів. Боярський (послідній).
У Ізюмському полку було 6 полковників: 1. Кост. Гр. Донець-Захаржевський (Петровських часів), 2. Хв. Вол. Шідловський (Петровських часів), 3. Мих. К. Донець-Захаржевський (Петровської доби), 4. Лавр. Ів. Шідловській, 5) Ів. Квітка (часів Лизавети) 6. Хв. Куз. Краснокутський (послідний). Іл. Квітка не перелічує полковників Острогожського полка, а по иньших джерелах їх було 8: 1. Ів. Зінковській, 2. Карабут, 3. Сас, 4. Буларт, 5. Куколь, 6. Ів. Тевяшов, 7. Син його Ів. Тевяшов, 8. Потім унук його Ст. Тевяшов. Здається сей список не досить повний, бо окрім тих перших полковників, про котрих ми оповідали (Сірка і Репки) були ще деякі иньші, так, наприклад, у Сумському полку діти Гарасима — Григорій, Ондрій, Роман помогали свойому батькові у полкових ділах. Далі після Зіновьева був полковником Охтирського полка Микола Матвієвич (у 70-х роках XVII ст.) і Хв. Сагун (у 80-х роках). Після Хв. Ос. Осипова — син його Максим Хведорович. Ол. Л. Лесевицкий був з 1724 по 1735 рік полковником Охтирським, а з 1735 по 1744 — бригадиром слободських полків. Усього в 5 полках було 35–39 полковників. Придивлюючися до сих списків, ми помічаємо, що за 100 років у кождому полку перебувало 6–8 полковників, себ то припадає в середнім по 13–17 років на кожного. Деякі з полковників, як, наприклад, Гр. Донець або Гар. Кондратьев залишалися на своїх посадах по кілька десятків років. У всякому разі вибори не були що річні і не відбувалися через 3 або 5 років: значить справді вибірали взагалі немов до смерти, як казав Срезневській. Особливо се треба сказати про XVIII століттє з Петра Великого. Кажемо — вибірали, хоча дійсно не знаємо, чи одбувалися завжди вибори на Раді. І. Квітка каже про пожалування полковничих урядів царями та воєнной коллегієй, але се може треба розуміти як ствердження виборів. Звертаючися до роду та призвіщ Слободськіх полковників, бачимо, що у Слобожанщині було кілька родів, котрі немов вистачали з поміж себе полковників: так рід Донців-Захаржевськіх дав 5 полковників: 2 Харьківському полку, 2 Ізюмському, 1 Сумському; рід
