Хв. Вол. Шідловського. Вони не хтіли полковника з чужого роду, бо боялися, що він їх знищить. Прохання було підписано тільки полковою старшиною та сотниками, але йшло немов од усього полка.
Діяльність полковникив і їх вибори. Ми мало маємо звісток про діяльність отсіх полковників, але усе таки треба сказати, що де які з них справді дуже працювали на користь населення. Особливо се треба сказати про перших слободскіх полковників, котрі дуже багацько зробили і для оборони краю, і для його заселення. На їх долю випала безмірно важка праця і у тому, і у другому ділі. На перших місцях треба поставити Харьківського полковника Гр. Доньця, Сумського Гар. Кондратьева і Острогожського — Ів. Дзіньковского. Донець був полковником — з 1668 по смерть у 1691 р., себ то 23 роки, приймав велику участь у січах з татарами, побудував багацько кріпостей та городів і населив їх людьми, котри викликав з за-дніпрянщини. Збудував між иньшими місто Ізюм, заселив його і склав особистий Ізюмський полк; вельми працював більш усього з Харьківськім полком над захистом південної частини Слобожанщини, будуючи так звану Нову линію; здобував жалованні грамоти з вільготами для обох своїх полків — Харьківського та Ізюмського, оснував з де-якими иньшими старшинами Куряжській манастирь. Московські царі довірялися йому, здавалися на нього і нагороджали — він дістав висшій ніж полковничий чин стольника. Але маючи велику владу у земельних справах, Гр. Донець, як і иньші слободські полковникі, не забував і про себе, здобув великі достатки і траплялося кривдив своїх полчан. Ми маємо дві скарги на Донця — з першої видко, що він одняв млин, а з другої, що заволодів землею боярських дітей, означивши її порожньою. Хотів він завести для себе й буду, щоб гнати дьоготь, але того йому не дозволило правительство. Одначе сіх двох скарг за 23 рокі виходить дуже мало. Чи довели боярські діти свою скаргу на слідстві, не відаємо. Можливо, що й Гр. Донець иноді кривдив підлегле йому населення, але про се певних звісток ми не маємо, не маємо навіть таких скарг, як на иньших полковників. Донцям дуже хтілося мати друковану книжку про їх лицарскі вчинки і вони замовили до сього діла якогось Орновського, котрий і зложив похвальне слово Хведору Донцеві-Захаржевську і усьому роду Донців. Діти Григорія не визначалися так як батько. Гар. Кондратьев та Ів. Зіньковскій теж були невсипущими робітниками у обороні та заселению своїх полків, для котрих вони діставали царські жалованні грамоти на льготи.
