Коли Багдановіч кінчив середню школу, у нього виникло сильне бажання побачити свою батьківщину й стати ближче до живого джерела свого надхнення, до джерела, з якого він досі черпав тільки через книги. Цим пояснюється його мандрівка на Білорусь р. 1911-го. Під час цієї мандрівки він побував і в Вільні. Там він, між іншим, побачив колекції Івана Луцкевіча. Найбільше вражіння на нього справили стародавні рукописні слов'янські книги та слуцькі пояси. Це відбилося і на його творчості: рукописними книгами, безперечно, навіяні такі вірші, як «Літописець», «Переписувач» та «Книга», а поясами — вірш «Слуцькі ткалі». З Вільна Багдановіч поїхав до Луцкевічевого дядька, в садибі якого пробув з місяць. Живучи в селі, він написав кілька віршів, які ввійшли потім у цикль «Стара Білорусь», цикль віршів під заголовком «Місто» і, крім того, вірші «В селі» й «Вероника». В цих віршах одбилися вражіння від білоруського села, від Вільна, від білоруської старосвітщини та від розмов з В. Ластовським. Подорожуючи по батьківщині, Багдановіч ще дужче зв'язався з нею й ще більше полюбив її. Агурцов каже, що Багдановічеві властива була навіть якась органічна віра в Білорусь, як виразницю певної культури, що відрізняється від культури великоруської.
Ярославське життя М. Багдановіча було тихе, замкнене в собі самому. В своїх «Матар'ялах» батько наводить тільки один випадок публічного виступу свого сина: «Публічно виступив (він), я пам'ятаю, один тільки раз на вечірці, присвяченій слов'янським народностям в зв'язку з війною; там він говорив про галичан, їхню культуру та літе-
