ратуру, протестуючи проти русифікаторської політики, що її провадили в той час у Галичині гр. Бобринський та єп. Євлогій»[1]. Бувши ліцеїстом, брав Багдановіч участь в організації білоруського земляцтва, підтримував зв'язки з колишніми своїми учителями Білоусовим та Кабановим, листувався з товаришами.
Інколи таке листування давало навіть теми для віршів. Так, напр., у листі Дзебольського від 12-го жовтня 1912-го р. читаємо: «Між іншим, ось Вам тема, чи, правдивіше, матеріял для теми наукового віршу: зокола розтоплений метеор, що, світячись, мчиться в атмосфері, залишаючи за собою вихор розпалених часток, всередині є холодний, як зоряний етер. Він несе в собі холод світових просторів»[2]. Тема ця, очевидно, дуже сподобалася Багдановічеві, бо він розвиває її у двох сонетах і в «Листі до Ластовського». Которий із цих трьох творів написано раніше, а которий пізніше, сказати важко, але всі вони писані приблизно р. 1913-го, або 1914-го[3], тобто скоро після того, як був одержаний лист від Дзебольського. В сонетах сходяться кінці, тобто два останні терцети, де подається образ метеора. Щождо початків, то вони цілком одмінні: в білоруському сонеті поет розвиває тему про чарівну жіночу усмішку, яка приховує холод почуття, а в російському сонеті він говорить про творчий
