З боку форми його твори — найцікавіше явище в білоруській літературі. Багдановіч уніс у цю літературу досягнення европейського імпресіонізму й символізму. Сонети, терцини, рондо, тріолети — це незнані до нього в білоруській літературі форми. Стиль Багдановічевих віршів — стислий, лаконічний. Надзвичайно вибагливий і суворий до себе, поет обточував кожне слово. Коли в нього й трапляються якісь огріхи, то це — наслідок недостатнього розвитку білоруської літературної мови, а не його невмілости, чи недолужности.
У стилі, як і в тематиці, спостерігаємо явища реально-пластичного й явища абстрактно-психологічного порядку. Порівнання, напр., маємо, з одного боку, конкретні, а з другого боку, емоціональні. Те саме й з епітетами: з одного боку, маємо зорові епітети, з другого боку — психологічні[1].
Наприкінці кілька слів про переклади й наслідування. Багдановіч любив книжку і, навіть умираючи, писав про неї. «Мудрай прамовы мёд залацісты» був для нього солодший від меду життя. Багдановіч наслідував не тільки білоруську народньо-поетичну творчість, а й слов'янські та західньо-европейські літератури. В галузі художнього фолькльоризму він — великий майстер. З більших речей, писаних у народньому стилі, треба відзначити такі, як «Мушка-зелянушка», «Максім і Магдалена» тощо. Найбільше перекладав
- ↑ Юз. Голомбэк. Дасьледваньне беларускай літаратуры XIX ст. да 1863 г. — «Працы акадэм. конфэрэнцыі», 338—343.
