Ця сторінка вичитана
Під темним гіллям лип, що скрило нашу пару,
йдемо ми стежкою брудненького бульвару:
недокурки, лузга, папірки під ногами, —
та чи помічу їх, коли я поруч з вами?
В димчастім кришталі прозірчастої ночі
у всіх, що йдуть поз нас, як зорі сяють очі,
із присмерку пливуть рубіни-папіроси;
лихтар на дереві розсипав срібні роси…
Ах, скільки можна ще отут чудес уздріти,
коли на все кругом дивитися, як діти!
