бракувало високого зльоту думки й слова. Віршові розміри Анакреона також відбивають іонійську випещеність.
В старому саду (стор. 83).
Розкішний сад, такий, як у Ватто. Антуан Ватто (1684—1721) — знаменитий французький художник, картини якого говорять умовною мовою про щасливе людство серед прекрасної природи. Представники думки XVIII сторіччя вбачали ідеологічний зв'язок Ватто з віджилим, застарілим світом. Про Ватто були вже забули, а в 70-х рр. минулого сторіччя його знову відкрили Ж. та Е. Гонкури.
Здивованний, що в мене не Парні. Еваріст Де-Парні (1753—1814) — відомий французький поет, член Академії. До революції був дуже багатий, після ж революції став злидарем, що жив з мізерних літературних заробітків. У першому його збірнику «Poésies érotiques» переважає елегійний настрій, за що його Вольтер назвав французьким Тібулом. Дальші твори Е. Парні мають еротичний характер із значною домішкою цинізму. Проповідуючи епікурейський погляд на життя, поет переважно оспівував у своїх віршах різні фривольні пригоди та тілесні розкоші. З російських поетів його наслідували Пушкін, Батюшков, Крилов, Давидов, Вяземський та ін…
