Сторінка:Байки. Дарунок малим дітям (1864).djvu/12

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
Віл и жаба.
 

 

Хтілось жабі волом бути.
Почала ся, дурна, дути,
И аж трісла так ся дула.
Була-ж волом? — Ні, не була!


Пухір.
 

 

Пливе пухір по воді.
 Чом не потопає?
— Бо порожний! От так саме
 И з дурнём буває.


Сава.
 

 

По ставу сковзався Сава.
Батько каже: „Зла забава —
Можна ноги поломати,
Иди, сину, вже до хати.“
Не послухався хлопчина;
Аж тут сталась зла година:
Хібнувсь Сава, тай упав,
И вже з лёду кривий встав.


Паляниця.
 

 

Аж дві маєш — дайже, Грицю,
Мені одну паляницю!“