Сторінка:Байки. Дарунок малим дітям (1864).djvu/13

Цю сторінку схвалено

— Ого! зараз! — Чула мати.
И виносить періг с хати;
Цілий Присьці віддала,
А Грицёви не дала.
Плаче малий. Не поможе:
Будь ласкавший, мій небоже.

Дід и камінь.

Ишов дід через дорогу,
Тай збив собі, в камінь, ногу
„До чого те дрантя? каже —
От серед дороги ляже
И калічить людям ноги.“
Аж тут, с Климовоі хати,
Вибіг пес ёго кудлатий,
Та до діда! А дід в крик —
Хап! за камінь — и пес втік.

Кожна річ на світі, хоть мала и дрібна,
А людям все здасться и для них потрібна.

Ивась.

Дали паня Ивасёві
Дві грушки гарні-здорові.
„Цеж то смачні, та доспілі!
Нехай будуть вічно цілі.