Сторінка:Байки. Дарунок малим дітям (1864).djvu/14

Цю сторінку схвалено

Не дам мамі, ні Маринці
Й сам не зъім, а зачиню в скринці.“
Тай щож с того Ивасёви?
Грушки гарні, та здорові,
Не зістались вічно цілі,
А за три дні вже зогнили.

Не робіт так діти, як Ивась лукавий,
Діліться чим можна — Бог для всіх ласкавий.

Пчола и Ивась.

Не руш Ивасю мухи, — мати говорила —
А то укусить. — „Страх! ото мені… овва!
Такіж замучу в смерть…“ А тут як раз пчола,
Недоброго Ивася, боляще укусила.
Кричить хлопчисько, плаче — слёзою ся вмиває:
От так то, хлопці, Бог збиточників карає.

Горівка.

Горівка мати всёго злого.
Гриць чесний був и страх богатий;
Та як почався запивати,
То от що сталось, люде, с того:
Шинькар достаток весь увзяв,
Всі чесні Гриця відцурались,
Пъяниці-ж самі насьміхались,
И він нечесним й бідним став.