Перейти до вмісту

Сторінка:Байки. Дарунок малим дітям (1864).djvu/24

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
Виноград и Лисиця.
 

 

Спілий та смашненький виноград росте.
Високий мур камінний ёго стереже.
Лисиця, під муром, очком споглядає
На той виноград и слинку лигає.
 Виноград високо.
 И хоть бачить око —
 Зубами не ймеш!
Стояла лисичка, дивилась пильненько,
А далій, знай, каже: „рвать ёго раненько…“
 Се-б то виноград ище не достиг!
 Ще раз подивилась,
 А далій пустилась
 У ліс мандрувать.



 Неодному в світі
 Можна-б, моі діти,
 Цю байку сказать.


Осел и Соловейко.
 

 

Слухав осел, соловія
 Пісню, у садочку —
Як сердечний заливався,
Слізно плакав и сміявся,
 Засівши в куточку.
Скінчив пісню. А ослище:
„От собі якось там свище!