Сторінка:Байрон Д. Трагедії (1939).pdf/43

Ада.
 Взнали ми лише
Зло та біду: із дому вигнання,
І жах, і труд, і піт, і втоми гніт;
Журбу про те, що вже було, й надії
На те, чого не буде. Каін мій!
Не йди за духом цим. Терпи, як ми
Терпіли, і люби мене. Люблю
Тебе я.

Люцифер.
 Більше, ніж батьків своїх?

Ада.
Так. А хіба це гріх?

Люцифер.
 По́кищо — ні:
У дітях ваших буде гріх це.

Ада.
 Як!
Єноха не любитиме сестра?

Люцифер.
Не так, як ти ось Каіна.

Ада.
 О, боже!
Чи ж не любитимуть вони, й любов'ю
Не створять люблячих істот? Хіба ж
Не груди ці дали їм молоко?
Чи не одна утроба, в день один
Їх батька привела й мене? Хіба ж
Ми не кохаємось, і множачись
Не множимо для спільної любові
Істот?… Любов'ю заклинаю, Каін!
Не йди за духом цим; він нам чужий.

Люцифер.
Не я назвав гріхом таку любов,
І вам вона — не гріх, хоч би здавалась

40