Сторінка:Байрон Д. Трагедії (1939).pdf/44

Гріхом у тих, що в спадщину від вас
Дістануть смертність.

Ада.
 Що за гріх, який
Не є гріхом? Хіба випадок робить
Гріх і чесноти? Отже, ми — раби…

Люцифер.
Істоти, вищі вас — раби. Ще вищі,
Ніж ви й вони, були б рабами теж.
Але вони обрали волю мук
Взамін страждань підлесності сумирних,
Співання, арф, жадібних молитов
Всесильному за те, що він — всесильний.
Його не люблять, а лише бояться,
Подачки сподіваються.

Ада.
 Всесильний
Є всеблагий.

Люцифер.
 Чи так було в Едемі?

Ада.
Не спокушай мене красою, враже!
Ти ще прекрасніше, ніж змій. І брешеш,
Як він, і ти.

Люцифер.
 Як він — я правду мовлю.
У матері спитай. Хіба не знає
Добра і зла вона?

Ада.
 О, мати! Ти
Зірвала плід, який твоїй дитині
Гіркіший, ніж тобі. Ти провела
Дні юності в Раю, в розраді тихій
Із радісними духами. А нам,

41