Сторінка:Байрон Д. Трагедії (1939).pdf/45

Твоїм нащадкам, нам Едем — незнаний.
Нас оточили демони, що в бога
Позичили слова і спокушають
Нас — нашими ж бентежними думками.
Так Змій тоді причарував тебе
В безжурному, невинному блаженстві.
Цьому безсмертному відповідати
Не можу. Не огидний він мені;
З приємним жахом я дивлюсь на нього,
Та не біжу від нього. Цих очей
Принадна влада зір мій прикувала;
Тремтять повіки; серце калатає;
Хоч він страшний, а тягне ближче, ближче,
Все ближче… Каін, урятуй мене!

Каін.
Чого боїшся, Ада? Дух — не злий.

Ада.
Не бог, не божий він: я херувимів
І серафимів бачила; на них
Не схожий він.

Каін.
 Та є ще вищі духи —
Архангели.

Люцифер.
 Є вищі, ніж архангели.

Ада.
Та не блаженні ті.

Люцифер.
 Коли блаженство
У рабстві полягає — ні.

Ада.
 Я чула,
Що серафими сповнені любові,
А херувими сповнені знання.
Цей, мабуть, херувим: не любить він.

42