Сторінка:Байрон Д. Трагедії (1939).pdf/60

Люцифер.
 У світ колишній,
У світ примар, якого лиш уламок —
Твій світ.

Каін.
 Як! Отже, не новий мій світ?

Люцифер.
Не більше, як життя; воно ж було
Раніше, ніж ти чи я, ба навіть речі,
Які здаються більшими. Багато
Речей не матимуть кінця; а ті,
Що без початку хотіли б існувати,
Так само низько почались, як ти;
Вгасала міць, щоб дати шлях найнижчій
Нікчемності; бо тільки час і простір
Незмінними були та мусять бути.
Та, змінюючись, тільки прах вмирає.
Ти — прах, — збагнути можеш тільки те,
Що прах було, і це побачиш ти.

Каін.
Прах… Дух… що хочеш — я готовий зріти.

Люцифер.
Тоді — вперед!

Каін.
 Світила швидко мерхнуть.
Ми наближались, і вони зростали,
Ставали, мов світи.

Люцифер.
 Вони — світи.

Каін.
І там — Едеми?

Люцифер.
 Може.

Каін.
 Люди є?

57