Сторінка:Байрон Д. Трагедії (1939).pdf/69

Не дати нам її плодів прекрасних,
Не вгамувати тисячу думок
Знанням, здолати тисячу жахів
І Смерті, і Життя?!

Люцифер.
 Чим є твій світ —
Ти бачиш; тільки не збагнеш і тіні
Того, чим був.

Каін.
 А ці створіння грізні,
Примари нижчі розумом своїм
(На вигляд), ніж побачені істоти?
Нагадують вони мешканців лютих
Земних дібров — отих, які вночі
Ревуть у хащах. Та вони страшніші
Удесятеро, ніж оті потвори.
Вони заввишки більше стін Едему,
Палають очі, мов мечі вогненні,
Жахливі ікла — стовбури дерев
Без віт і без кори… Це що?

Люцифер.
 Те саме,
Що мамонти — в твоєму світі; ці
Мір'ядами лежать у глибині.

Каін.
А на поверхні?

Люцифер.
 Жодного: коли б
Твій кволий рід із ними воював,
То проклинати вас було б даремно —
Загинули б раніш.

Каін.
 Чому ж — війна?

Люцифер.
Забули ви, до чого прирекли вас,
З Едему вигнавши — війна з усім,

66