Доктор Пулен жив на Орлеанській вулиці. Займав він невеличке приміщення на першому поверху, що складалося з передпокою, вітальні та двох спалень. Суміжна з передпокоєм кімната, яка сполучалася з докторовою спальнею, була йому за кабінет. До помешкання належала ще кімната про слуг та маленький льох, а саме помешкання було в крилі величезного будинку, поставленого за Імперії на місці старого осібника, від якого ще залишився сад. Він був розподілений поміж трьома помешканнями першого поверху.
Помешкання докторове не знало ремонту вже сорок років. Картини, шпалери, оздоби — все в ньому дхнуло Імперією. Від сорокарічного бруду та диму в ньому потемніли шибки, бордюри, малюнки на шпалерах, стеля й картини. Проте, це маленьке помешкання в нетрях Маре коштувало тисячу франків річно. Пані Пулен, шістдесят-семи-літня мати докторова, доживала свого віку в другій спальні. Вона працювала на шкуряників, шила краги, шкуряні штани, помочі, пояси, словом усе, що належить до цього ремества, за наших днів досить занепалого. Заклопотана доглядом за господарством та за єдиною прислугою свого сина, вона ніколи з дому не виходила, а гуляла в садку, де можна було пройти з вітальні скляними дверима. Тому двадцять років овдовівши, вона по смерті чоловіковій продала шкуряне діло їхньому першому майстрові, який дав їй стільки роботи, щоб вона могла заробляти на круг тридцять су денно. Вона всім пожертвувала задля виховання свого
