про смерть нагадала, так певна ж, що через два тижні ти вже на бульвар гулятимеш та якісь гарненькі рідкощі будеш відшукувати, бо ти ж не хворий, я ще й не бачила, щоб очі в тебе так блищали…
І танцівниця пішла певною, що в її протеже Ґаранжо назавжди лишиться дириґентська паличка. Ґаранжо був її кузеном… Всі двері були відхилені, і усі пожильці визирали на першу танцівницю. В будинкові це була подія.
Фрезьє, мов той бульдог, що не випускає з зубів схоплений шматок, вартував у дверницькій біля Сібо, коли танцівниця зійшла до вихідних дверей і попросила відімкнути їй. Він знав, що духівницю складено, і прийшов розвідати про дверниччині наміри, бо нотар Троньйон відмовився йому будь-що сказати про духівницю, також як і Сібо. Цілком пиродно, що ходатар, зобачивши танцівницю, вирішив використати цю візиту.
— Ось наспіла для вас, добродійко Сібо, критична хвилина, — сказав Фрезьє.
— Атож!.. — сказала вона. — Бідний мій Сібо!.. Коли тільки подумаю, що йому не доведеться потішитись тим, що я можу мати…
— Треба ж довідатись, чи відписав вам пан Понс щонебудь, словом, чи ви є в духівниці, чи вас забуто, — провадив Фрезьє. — Я представник законних спадкоємців, і в усякому разі ви можете щось одержати тільки від них… Духовниця власноручна, отже дуже заперечна… Чи знаєте, де він її поклав?
— У шухляду столу до письма, а ключ собі забрав, — відповіла вона, — зав'язав його в хусточку й поклав собі під подушку… я все бачила.
— Духівниця запечатана?
— Ох, так!
— Викрасти й знищити духівницю був би злочин, але поглянути на неї — це тільки провина; та це, зрештою, грішок, якому немає свідків! Чи міцно він спить?..
— Атож; та коли ви хотіли все оглянути й поцінувати, він теж спав, як колода, а отже прокинувся… А втім, я побачу! Сьогодні вранці я заступаю пана
