„Я даремно чекала тебе, старий щуре! Такій жінці, як я, не личить чекати колишнього парфюмера. Ні обіду не було, ні цигарок. Ти мені за це заплатиш“.
— Це-ж її рука?
— Боже мій! — сказав Гюло, пригноблено сідаючи. — Пізнаю всі її речі, ось чепці її та пантофлі. Ох, та відколи-ж…
Кревель кивнув йому, що розуміє, і взяв із столика пук рахунків.
— Глянь, старий! Я платив підрядчикам у грудні 1838 року. В жовтні, два місяці перед тим, ми справили тут входини.
Державний радник похилив голову.
— Як це ви в чорта робите? Я-ж знаю розподіл її часу година в годину.
— А прогулянка в Тюїльрі?.. — сказав Кревель, притираючи руки від радощів.
— Так що-ж?.. — спантеличено запитав Гюло.
— Твоя, так-би мовити, коханка рушає в Тюїльрі — вважається, що вона гуляє там від першої до четвертої, а вона пурх! та й сюди. Ти знаєш Мольєра? Так от, бароне, нічого неймовірного в твоїй історії немає.
Гюло, не здоліючи нічого заперечити, зловісно мовчав. Катастрофи схиляють усіх сильних та розумних людей до філософії. Морально барон почував себе, як людина, що шукає вночі дороги серед лісу. Його похмура мовчанка, та зміна, що сталася на його знеможенім обличчі, геть налякала Кревеля, бо він не бажав смерти свого сподвижника.
— Я вже казав тобі, старий, що ми партнери; розграймо красуню… Хочеш розграти красуню, га? По щирості!
— Чому — сказав Гюло сам до себе, — з десяти гарних жінок що-найменше семеро буває розпусних?
Барон був занадто розстроєний, щоб цю проблему розв'язати. Краса — це найбільша людська сила. Всяка сила без противаги, без перешкод, без
