— Ви будете гарна ще десять років, — вів Кревель, стоячи в позиції, — будьте прихильна до мене, і панна Гортензія вийде заміж. Гюло дав мені право, як я вже казав, вести справу без манівців, і він не гніватиметься. За три останні роки я збільшив свої капітали, бо в пустощах стримувався. Маю тепер триста тисяч франків заробітку, крім основного капіталу, і вони до ваших послуг…
— Вийдіть, пане, — сказала пані Гюло, — вийдіть і ніколи мені на очі не навертайтесь. Коли-б не потреба знати причини вашої підлої поведінки в справі шлюбу, що готувався для Гортензії… Так, підлої… — підхопила вона, бо Кревель зробив рух. — Як-же инакше назвати таку ворожість до бідної дівчини, до гарної, безневинної істоти?.. Коли-б не ця потреба, що рвала моє материнське серце, ви ніколи-б зі мною не розмовляли, ніколи до мене не прийшли-б. Тридцять два роки чесного життя, подружньої вірности не загинуть під ударами пана Кревеля…
— Колишнього парфюмера, наступника Цезаря де-Бірото в „Королеві Троянд“ на вулиці Сент-Онора, — глузливо промовив Кревель, — колишнього помічника мера, капітана національної гвардії, кавалера Почесного Легіону, точнісінько як і його попередник.
— Пане, — вела баронеса, — панові Гюло, після двадцяти років постійности, могла обриднути дру-
