Тижнів через три пані Марнеф була вже страшенно обурена на Гортензію. У жінок цієї породи є своє самолюбство, вони хочуть, щоб усі схилялися перед диявольською силою, вони ніколи не прощають чесноті, яка не боїться їхньої могутности й бореться з ними. А Венцеслав не зробив жадної візити на вулицю Вано, навіть з ввічливости не провідав жінку, що позувала йому для Даліли. Скільки не ходила Лісбета до Стейнбоків, а вдома нікого не заставала. Пан та пані жили в ательє. Лісбета, що знайшла голубків навіть у їхньому гнізді в Ґро-Калью, побачила, що Венцеслав запально працює, і від куховарки довідалась, що пані від пана ніколи не відходить. Венцеслав підпав під деспотизм любови. Отже Валерія теж пройнялася Лісбетиною ненавистю до Гортензії. Жінки так само дорожать коханцями, що за них доводиться змагатись, як чоловіки дорожать жінками, що на них заздриться кілька фертиків. Тому зауваження, висловлені про пані Марнеф, можна чудово застосувати й до зальотників-чоловіків, що належать до породи куртизанок чоловічого роду. Забаганка Валерії була сущим шаленством, найбільше хотілося їй мати свою групу, і вона вже збиралася якось уранці сходити до Венцеслава в ательє, коли це трапилась одна з тих поважних подій, що можуть зватися для цього ґатунку жінок fructus belli. Ось як повідомила Валерія про
