Стривайте, у вас ліжко неприбране! — сказала вона, глянувши в другу кімнату, — ох, бідний котику, я вас забула…
Зразу-ж міцна дівчина скинула рукавиці, накидку, капелюха і, як покоївка, прибрала пансіонерське ліжко, де спав артист. Цим поєднанням різкости, навіть грубости з добротою можна пояснити ту владу, що Лісбета забрала над молодиком, якого обернула в свою власність. Хіба життя не приваблює нас своїми змінами доброго й лихого? Якби лівонець здибав пані Марнеф замість Лісбети Фішер, він знайшов-би в своїй заступниці вибачливість, яка звела-б його на якийсь тванистий і ганебний шлях, де він загинув-би. Певно, він не працював-би, артист з нього не розвинувся-б. Отож, хоч він оплакував терпку жадібність старої дівчини, розум підказував йому краще держатись цієї залізної руки, ніж пуститись у ліниве й згубне життя, яке провадив де-хто з його земляків.
Ось якій події зобов'язаний шлюб цієї жіночої енергії та чоловічої кволости — огріх проти здорового розуму, досить поширений, кажуть, у Польщі.
