що розгорнеться пізніше грандіозною панорамою в десятках томів «Людської комедії». Але тепер, маючи всього лише двадцять років, у атмосфері політичного кар'єризму, боротьби двох класів, двох культур, юнацькій уяві миліші від буденних образів, образи величні, загадкові, що їх культивує романтизм. У своїх мріях, зазначає Рафаель, герой «Шагренової шкіри», «я часто бував генералом, імператором, Байроном». Ще змалку він «постановив собі бути великою людиною». Так постановив собі й Оноре Бальзак. І він буде великим тоді, як Рафаель і Люсьєн Шардон, не посідаючи сили генія й сили «спритної підлоти», або загинуть у вирі паризькому або, як Давід Сешар, переможений лукавством і хижацтвом фінансових розбійників, знайдуть свою долю у патріархальнім затишку рантьєрського буття.
І це не Рафаель, а Бальзак, сидячи біля вікна мансарди й розмочуючи хліб у молоці, спостерігає своєрідну красу «океану непорушних хвиль» паризьких дахів.
А під цими черепичними степами ховаються «оселені прірви». І ті, і ті, зауважує Рафаель-Бальзак, «увіходили в мою душу, відповідали моїм думкам».
Проте Бальзак «Людської комедії» ще не народився. Він спробує завоювати Париж великою драмою, і герой її буде історична постать наполеонівського масштабу — диктатор Кромвел. Так «Кромвел» буде шедевром, цього певний молодий драматург. Випереджаючи В. Гюго, його «Кромвела» (1827 р.), Бальзак звертається до історії англійської буржуазної революції.
Момент загострення класової боротьби поміж феодалізмом та достиглою вже англійською буржуазію — тема співзвучна французькій політичній дійсності 20-х років. На жаль, ми ніколи вже не довідаємось про історичну концепцію Бальзака в цій драмі, бо суворе родинне жюрі забракувало її, і палкий Оноре знищив свого літературного первістка. Ну, що ж, як з драмою не пощастило, він візьметься до роману. Так чи так, — жартує й вірить у свій жарт Бальзак, а він «їздитиме в кареті, чванливо піднісши вгору свою голову з міцно набитою кишенею» і всі чоловіки, жінки, діти, «навіть людські зарідки стрибатимуть від радощів». А листа свого (до сестри) підписує: «твій братик-голодранець». Бальзак — оптиміст. Він задоволений з почуття буйної молодості, енергії, творчих сил. Він не знає постійного суму молодого Флобера, цього пустельника-рантьє, що в своїм Круасе, гидуючи паризькою метушнею, вважає життя за «видовище, що заслуговує на сміх». — «Майбутнє — це найгірше з того, що є в теперішнім», пише юнак Флобер. «Прийдешнє уявляється мені в рожевім світлі», — пише молодий Бальзак, немов би втілюючи в собі оптимізм, віру в «еволюцію» свого класу напередодні його перемоги 1830 р.
Ховаючись за різними псевдонімами, протягом чотирьох років написав Бальзак вісім романів, черпаючи мотиви, образи, композиційні й стилістичні засоби з «роману жахів», репрезентованого, популярними в першій чверті XIX ст. Метюреном і пані Редліф
