Алеж «геніїв мало, тому буяє підлота», підсумовує свої міркування Вотрен. Тим або іншим шляхом пробивають собі дорогу всі Бальзакові герої, пробиває її сам Бальзак, як «блискучий геній», загартовуючи своє творче «я» в атмосфері напруженої боротьби поміж рокованим феодалізмом і промислово-фінансовою буржуазією, боротьби класових ідеологій, культур.
Бальзак зазнає впливу дворянського дрібнобуржуазного романтизму, простуючи до опанування творчої методи буржуазії часів її розквіту — «реалізму».
До чотирнадцяти років Бальзак живе на рідній Турені, народившись у м. Турі 1799 р. 20 травня, в родині урядовця наполеонівської армії.
Хоч Бальзак пізніше доводив своє шляхетське походження, а проте предки його були селяни, винороби, ремісники, Бальса (Balssa) на прізвище. Від 1807 до 1813 р. Бальзака оточують старовинні мури Вандомського коледжа. Спогади про ці часи шкільної нудоти й перших творчих поривів, заглиблення в світ вимріяний і реальніший від сірої буденності пізніше відіб'ються в екстатичному «Луі Ламбері», романі, що ним 1852 р. захоплюється Флобер. З 1813 р. починається паризький період Бальзакового життя. Париж доби Реставрації стає його вищою школою, хоч він деякий час, по закінченні курсу в пансіоні Лепітра, відвідує й офіційну вищу школу — Сорбонну. Париж — місто разючих соціальних контрастів. У пишних палацах Тайферів, фінансових королів, блищить срібло й золото, столи вкриті гронами ананасів, свіжих фініків, помаранчів, привезених із Сетабалю, розгортається «феерія, гідна східної казки» («Шагренова шкіра»), а там, на передмісті Сен-Марсо, стоїть халупка молочника Верньо, де знайшов притулок скривджений полковник Шабер, жертва випадку й релігії золота. Халупка, що її «не можна порівняти навіть з найзлиденнішими сільськими житлами», злидні бо паризьких передмість «звеличує лише жах». А поміж палацами титулованої й нетитулованої аристократії та халупками передмість дивляться мрійливо в небо своїми віконцями мізерні мансарди «завойовників Парижу». Збіднілі провінціальні шляхтичі, дрібнобуржуазні інтелігенти, вони утворюють своєрідне плем'я «богеми» ексцентричної, цинічної й сентиментальної, незмінно голодної й сповненої наполеонівської віри в свою щасливу зорю, в свої майбутні тріумфи. Тут живуть на вісімнадцять су в день, одягаються «лише для того, щоб ходити на деякі громадські курси та до книгозбірні», алеж «з гордощами несуть свої злидні»[1]. В одній з таких мансард оселяється 1819 р. Бальзак, попрацювавши не без користі для майбутньої «Комедії» в конторах адвоката й нотаря. Численні драми й комедії, інтимні сторінки з життя буржуазного суспільства, таємниці великосвітських салонів, альковів, любовні драми й драма банкрутства парфумера Сезаря Біротто́, все це — захований у юридичних паперах матеріал,
- ↑ «Шагренова шкіра».
