вертається однієї години, вони зміркували, що він не звільняється так скоро і не такий суворо точний, як урядовці нижчого рангу. Отже три перші зимові місяці Кароліна і прохожий бачилися двічі на день впродовж того часу, поки він проходив повз двері, та три вікна будинку. З дня на день це коротке побачення набувало відтінку дружньої близькості, а далі перетворилось на щось братерське. Кароліна й незнайомий немов зразу одне одного зрозуміли, а згодом, розглядаючи одне в одного обличчя, вони глибоко вивчили їх. Незабаром це обернулось ніби на візит, що його незнайомий робив Кароліні; якщо випадково її чорний добродій проходив, не приносячи їй півусмішки, що складалася на його виразистому роті, або дружнього погляду своїх карих очей, їй того дня чогось бракувало. Вона нагадувала тих старих, для яких читання газети стало такою втіхою, що вони, не одержавши її наступного за великим святом дня, геть зовсім збентежуються і через безпам'ятність та нетерплячку ідуть вимагати листок, що з його допомогою забувають на хвилину порожнечу свого існування. Але ця коротенька поява мала, як для незнайомого, так і для Кароліни, інтерес інтимної розмови між двомя друзями. Дівчина не могла вже затаїти від проникливого погляду свого мовчазного друга ні жалів, ні турбот, ні легкого нездужання, так само й він не міг заховати від Кароліни своєї заклопотаності. «Учора йому трапилось щось лихе». Ця думка часто виникала в серці робітниці, коли вона дивилась на змінене обличчя чорного добродія. «О, він забагато працював», скрикувала вона сама собі, коли помічала на його обличчі інші відтінки, які вміла відрізняти. Незнайомий теж угадував, що дівчина просиділа неділю, кінчаючи вишивати сукню, взірець якої його цікавив, бачив, як з наближенням терміну сплати комірного, гарненьке личко їй затьмарував неспокій, і вгадував, коли Кароліна вночі не спала. А надто ж помітив він, як ці сумні думки, що позбавляли свіжості веселі й ніжні риси її голівки, поволі розвіювалися в міру того, як старіло їхнє знайомство. Коли зима повисушувала стебла та листя в садку, що прикрашав вікно,
219
