Перейти до вмісту

Сторінка:Бальзак. Тридцятилітня жінка (1934).djvu/288

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

яких Гастон бачив у цій мізерній вітальні; нарешті, це була жінка, а він ще не зустрічав жінки в цьому холодному товаристві, де обрахунки заступали почуття, де чемність була не більше, як обов'язок, а найпростіші думки мали в собі щось надто образливе, щоб їх тут слухали чи висловлювали. Пані де-Босеан будила в його душі спогад про молодечі мрії і найпалкіші пристрасті, який на мить заснув. Усю решту вечора Гастон був неуважний. Він міркував, як би добутись до пані Босеан; способів до цього не було зовсім. Її вважали за надзвичайно розумну. Але коли розумні жінки й можуть спокуситись на щось оригінальне чи витончене, то вони ж вибагливі, вміють усе відгадати; у важкому намірі сподобатись їм є стільки ж шансів погубити себе, як і дійти свого. Крім того, з гордощами свого становища віконтеса мусіла поєднувати гідність, яку їй диктувало її ім'я. Глибока самотність, в якій вона жила, здавалась найменшим з бар'єрів, поставлених між нею і товариством. Незнайомцеві, якого б почесного роду він не був, майже неможливо було дістатися до неї. Проте, ранком другого дня пан де-Нюель рушив на прогулянку до Курсельського павільйону і разів кілька пройшовсь круг огорожі, що прилягала до нього. Ошуканий ілюзіями, що в них так природно вірити в його літа, він зазирав у виломи й через мури, поглядав на зачинені гратчасті віконниці, роздивлявся ті, що були відчинені. Він сподівався якогось романічного випадку, розраховував, щоб доступитись до незнайомої, на його наслідки, не помічаючи їх неможливості. Він прогуляв зовсім марно кілька ранків, але з кожною прогулянкою ця жінка, що опинилась поза товариством, ця похована в самотині жертва кохання виростала в його думці й оселялась у душі. І серце Гастонове билося надією і радістю, коли випадково, простуючи вздовж Курсельських мурів, він чув важкий крок якогось садівника.

Думав він і про те, щоб написати до пані де-Босеан; але що писати жінці, якої не бачив і яка тебе не знає? До того ж Гастон не був певний себе; крім того, як і всі молодики, сповнені ще ілюзій, він гірше від смерті боявся