— Не смійте підводити очей від молитов, — додала вона, — інакше матимете справу зо мною. Після відправи ми з батьком поговоримо з вами.
Ці слова були ударом грому для бідної Огюстіни. Вона відчула, що непритомніє, але, борючись між болем, що відчувала, і страхом наробити скандалу в церкві, вона мала мужність заховати свої хвилювання. А проте, легко було дізнатися про її турботи з того, як тремтів молитовник, а сльози падали на кожну перегорнену сторінку. Від вогненного погляду, яким кинула пані Гійом, художник зрозумів лихо, куди вскочило його кохання, і вийшов з люттю в серці, готовий на все.
— Ідіть до своєї кімнати, — сказала пані Гійом своїй дочці, вернувшись додому, — ми вас покличемо, і ні в якому разі не смійте звідти виходити.
Нарада між подружжям була така таємна, що назовні спочатку нічого не виявилось. А втім, Віржіні, що підбадьорювала свою сестру тисячею ніжних доводів, дійшла в своєму співчутті до того, що підкралася до дверей материної спальні, де відбувалася розмова, щоб підслухати хоч кілька слів. Коли вона вперше пройшла з третього на другий поверх, то почула, як батько скрикнув:
— Пані, так ви хочете вбити свою дочку?
— Моя бідненька, — сказала Віржіні своїй заплаканій сестрі, — татко боронить тебе.
— А що вони хочуть зробити Теодорові? — спитало невинне створіння.
Зацікавлена Віржіні спустилася знову, але цей раз залишилась довше: вона дізналась, що Леба кохає Огюстіну. Того незабутнього дня, такий спокійний звичайно будинок став пеклом. Пан Гійом довів до розпачу Жозефа Леба, сказавши йому про кохання Огюстіни до незнайомця. Леба, який уже намовив одного приятеля сватати Віржіні, побачив свої надії зруйнованими. Панна Віржіні, пригнічена тим, що Жозеф начебто відмовив їй, відчула мігрень. Незгода, що виникла між подружжям під час порозуміння, яке відбулося між пані та паном Гійомом і в якому вони втретє за життя мали протилежні думки, виявилась жах-
