ваги, про бали й родини, де вони можуть бувати. Всі маркізині запитання того ранку були немов пастки, які вона, за старою двірською звичкою, мимоволі наставляла небозі, щоб вивідати її вдачу. Жюлі опиралась усім кількаденним пропозиціям пошукати розваги десь на стороні. Отож, не зважаючи на бажання попишатись на прогулянці вродливою небогою, стара дама мусіла зрештою відмовитись від того, щоб вивести її в світ. Графиня знайшла привід до самотності й суму в тій печалі, що завдала їй смерть батька, по якому вона досі носила жалобу. За тиждень вдова почала вже захоплюватись ангельською ніжністю, чарівною скромністю та вибачливим розумом Жюлі й тоді страшенно зацікавилась таємничою тугою, що точила це молоде серце. Графиня була з тих жінок, яким з роду призначено, бути ласкавими і які, здається, приносять з собою щастя. Її товариство зробилося пані Лістомер таким милим та приємним, що вона щиро покохала небогу й не хотіла вже ніколи з нею розлучатися. Місяця було досить, щоб між ними зав'язалася довічна приязнь. Стара дама не без подиву помітила, що обличчя пані д'Еглемон змінилось. Ясний рум'янець, яким горіли її щоки, нечутно зник, і обличчя зробилося тьмяне й бліде. Втрачаючи свій колишній блиск, Жюлі ставала не така сумна. Інколи вдова збуджувала в молодій родичці пориви веселості й бездумного сміху, але якась настирлива думка їх швидко поборювала. Вона збагнула, що ні спогад про батька, ні Вікторова відсутність не є причина тої глибокої туги, що накинула серпанок на життя її небоги; тоді в неї з'явилося стільки лихих підозр, що їй уже важко було розпізнати правдиву причину нещастя, бо на правду ми натрапляємо, мабуть, тільки випадково. Аж ось одного дня тітка, на превелике диво, побачила, що Жюлі зовсім забула про свій шлюб, що вона зробилася веселою і легковажною дівчиною, щирою, по дитячому пустотливою, дівчиною з ніжною і глибокою, часом, душею, якою визначається французька молодь. Тоді пані Лістомер вирішила виявити таємницю цієї душі, якої крайності дорівнювали її непроникливій затайливості. Заходила ніч, обидві дами сиділи коло вікна, що виходило
56
