кохання. Занепокоївшись тим, що карети немає на тому місці, де вона стояла, генерал ішов то позаду, то попереду закоханих, не втручаючись у розмову. Благородне й делікатне поводження лорда Гренвіля під час подорожі розвіяло підозри маркіза, і якийсь час він давав дружині волю, звірившись на сувору честь лорда-доктора. Артур і Жюлі йшли ще під вражінням сумного й болісного єднання своїх зів'ялих серць. Недавно, сходячи на кручі Монконтура, вони обоє почували невиразну надію, якесь тривожне щастя, в якому не зважувались здати собі справу, — а тепер, спускаючись схилом, вони вже зруйнували хистку будівлю, яка була постала в їхній уяві і на яку вони не зважувались дмухнути, як ті діти, що завбачають падіння карткових замків. Надії їм не було. Того ж вечора лорд Гренвіль поїхав. Останній погляд, яким він подивився на Жюлі, посвідчив, на жаль, що з тої хвилини, як їм відкрилась у приязні глибина їхньої сильної пристрасті, він мав рацію собі не довіряти.
Коли другого дня пан д'Еглемон з дружиною сіли в карету вже без свого супутника й швидко поїхали тим шляхом, де проїздила колись 1814 року маркіза, що була тоді нетямуща в коханні й мало не проклинала його силу, — безліч забутих вражінь віджило в ній. Серце має власну пам'ять. Жінка іноді нездатна пригадати найважливіші події, але все життя пам'ятає те, що вплинуло на її почуття. Так і Жюлі чітко пригадала собі навіть незначні деталі, радісно відтворила найдрібніші пригоди першої своєї подорожі, навіть ті думки, що з'являлися їй тоді там і там по дорозі. Віктор, знову пристрасно закохавшись у дружину, відколи їй вернулась свіжість молодості й уся її краса, пригорнувся до неї, як коханець. Та коли він спробував її обняти, вона м'яко вхилилася й не знати чим відмовилась, щоб уникнути цієї невинної ласки. Незабаром близька присутність Віктора зробилася їй гидкою, бо вони сиділи так, що його тепло їй відчувалось і передавалось. Вона хотіла пересісти на переднє місце в кареті, але чоловік з ласки своєї пересів туди сам. За цю уважність вона подякувала йому зідханням, якого він не зрозумів, і цей
88
