Він зробив чудесний жест, що означав разом і гордість, і скромність учених, — гордість упертости, скромність вдоволення з самих себе.
— Я цього не думаю, — додав він. — Бачте, мій любий, ми тут не б'ємо байдиків. Я працюю в даний момент над монографією про качачу породу… Але я до ваших послуг.
Попрямувавши до одного чепурненького будинку на вулиці Бюффон, Рафаель дав шагреньову шкуру для дослідження пану Лаврію.
— Я знаю цей продукт, — сказав нарешті вчений, дивлячись крізь лупу на талісман, — він був за обшивку якогось ящичка. Шагрень дуже давній. Тепер майстри піхов воліють користуватись тигрином. Тигрин — це, як ви знаєте, звичайно, шкура з raja Sephen, риби Червоного моря.
— А це, пане, коли ви такі ласкаві?..
— Це, — продовжував учений, спинивши Рафаеля, — зовсім инша річ; між тигрином і шагренем така ріжниця, як між океаном і сушею, між рибою і четвероногим. Однак риб'яча шкурка жорсткіша, ніж у суходольної животини. А це, — сказав він, показуючи на талісман, — як ви знаєте, один із найцікавіших продуктів зоології.
— Побачимо! — скрикнув Рафаель.
— Пане, — відповів учений, сідаючи глибоко в крісло, — це шкура осла.
— Я це знаю, — сказав молодик.
— Існує в Персії, — продовжував натураліст, — осел надзвичайно рідкої породи, онагр за назвою стародавніх народів, equus asinus, кулан у татар; Паллас спостерігав його і ввів його в науку. Справді, цю животину довго мали за фантастичну. Вона, як ви знаєте, згадується в священному переказі: Моїсей заборонив його
