щоб питати инші сфери, щоб слухати бога? Це, — сказав він голосно, показуючи на шагреньову шкуру, — разом і могти, і хотіти. Тут полягають ваші соціяльні ідеї, ваші надмірні бажання, ваша нестриманість; ваші радощі, що вбивають; ваші скорботи, що надміру виснажують; бо біль — тільки гостра насолода. Хто зуміє визначити той момент, коли насолода стає болем і коли біль стає насолодою? Хіба найяскравіше сяйво ідеального світу не пестить погляду, тимчасом, як найприємніша темрява фізичного світу завжди ранить зір? Чи не од знання йде мудрість? А безумство — хіба не надмірність бажання чи могутности?
— Так, я хочу жити надмірно, — сказав незнайомий, схоплюючи шагреньову шкуру.
— Молодий хлопче, обережніш! — вигукнув старий неймовірно бадьоро.
— Я вирішив присвятити життя науці й думці, але вони навіть не прогодували мене, — відповів незнайомий. — Я не хочу бути обдурений ні казаннями, гідними Сведенборга, ні вашим східнім амулетом, ні милосердними зусиллями, що ви їх вживаєте, пане, щоб утримати мене на цім світі, де моє існування віднині неможливе… Ну що ж, — додав він, конвульсійно стискуючи в руці талісман і дивлячись на старого. — Я хочу обіду з королівською пишністю, вакханалії, гідної віку, коли, як кажуть, все було довершене! Нехай мої гості будуть молоді, дотепні і без забобонів, радісні до божевілля! Хай вина змінюються все міцніші, все шумніші, хай вони нас сп'янять на три дні! Хай ця ніч буде прекрасна палкими жінками! Я хочу, щоб гучний бенкет заніс нас у маріння, на своїй колісниці в четверо коней, по той бік світу і скинув нас на невідомі береги. Щоб душі піднеслись на небо або поринули
39
