— І ми тебе справді жаліли, — продовжував його друг, розвиваючи, як і раніш, свою тезу. — Справа йде про одну комбінацію, до якої ми залучували тебе, як вищу людину, цеб-то таку, що вміє стати над усім. Фокус зникання конституційного горіха з-під королівського келиха відбувається тепер урочистіш, ніж будь-коли. Ганебна монархія, звалена народнім героїзмом, була повія, з якою можна було пожартувати й побенкетувати. Але вітчизна — сварливе й чеснотливе подружжя; нам доводиться хоч-не-хоч приймати її помірковані ласки, але, як ти знаєш, влада перейшла із Тюїльрі до журналістів, як і бюджет переїхав до иншого кварталу — з передмістя Сен-Жермен до Шосе д'Антен. Але ось чого ти, може, не знаєш. Уряд, цеб-то банківська та адвокатська аристократія, що репрезентує тепер свою батьківщину, як колись попи — монархію, почув потребу дурити добрий французький народ новими словечками й старими ідеями, за прикладом філософів усіх шкіл і сильних людей усіх епох. Отже, річ іде об тім, щоб прищепити нам думку по-королівському національну, довести нам, що багато краще платити тисячу двісті мільйонів триста три сантими вітчизні, що її репрезентують пани такі-то й такі-то, ніж тисячу сто мільйонів дев'ять сантимів одному королю, який казав я замість ми. Одним словом, заснувався журнал, озброєний двома чи трьома добрими сотнями тисяч франків, з метою утворити опозицію, що вдоволила б незадоволених, не роблячи шкоди урядові короля-громадянина. А через те що ми сміємось з свободи однаково, як і з деспотизму, з релігії, як і невіри, бо для нас вітчизна — це тільки столиця, де обмінюються думками і продають себе по стільки-то за рядок, де кожен день приносить смачні обіди, численні вистави, де
43
