думаючи про нещастя, що привели сюди цих жінок, гідних, може, колись найщирішої пошани. Кожна з них, без сумніву, могла б оповісти якусь криваву драму. Мало не всі вони приносили з собою пекельні муки і тягли за собою людей без сумління, обдурені обіцянки, радощі, куплені убогістю. Гості підійшли до них з поважністю. Між ними почались розмови, такі неоднакові, як і вдачі. Утворились групи. Можна б сказати, що це був салон порядного товариства, де молоді дівчата й жінки пропонують гостям після обід лікери, каву, цукор, щоб полегшити травління. Але незабаром почулись смішки, збільшився шепіт, голоси стали дужчі, оргія, приборкана на один момент, загрожувала раз-у-раз знову прокинутись. Ці колії мовчанки й шуму були трохи похожі на симфонію Бетховена.
Сівши на м'якому дивані, два други побачили спочатку, як підходить до них величньою ходою висока, статурна дівчина з досить неправильним обличчям, але пронизлива й поривчаста в могутніх контрастах. Недбайливо зафризоване, нібе розпушене коханням, темне волосся спадало легкими пасмами на широкі плечі й давало почуттю принадні перспективи. Довгі темні локони наполовину огортали шию, по якій сковзалось світло, показуючи вишуканість найкрасивіших образів. Матово-бліда шкіра відділяла теплі, живі тони яскравих барв. Очі з довгими віями випускали сміливий огонь та іскри кохання. Червоні, вогкі, напіврозтулені вуста кликали до поцілунку. Ця дівчина мала повну талію, але приємно пружню, її груди, її руки були широко розвинені, як лінії прекрасних фігур Каррашо; проте, вона здавалась меткою, гнучкою, і в її силі можна було вгадати хуткість пантери, а в мужній витворності її форм — хижі насолоди. Хоч
69
