Свою нудьгу переливала
В свою дитину; у тїм гаю
У тій хатинї, у раю,
Я бачив пекло… Там неволя,
Робота тяжкая — ніколи
І помолитись не дають.
Там матїр добрую мою,
Що молодую у могилу
Нужда та праця положила:
Там батько плачучи з дітьми
(А ми малі були і голі)
Не витерпів лихої долї
Умер на паньщинї!… а ми
Розлїзлись межи людьми,
Мов мишенята. Я до школи
Носити воду школярам,
Братя на паньщину ходили,
Поки лоби їм поголили.
А сестри! сестри? Горе вам
Мої голубки молодиї!
Для кого в сьвітї жиєте?
Ви в наймах виросли, чужиї
У наймах сестри, й умрете.
Годі було батькови жити самому з дрібними дїточками. Не було за що взяти наймички, так порадили єму, в друге оженити ся. Не було що робити — в скорі подружив ся з вдовою Оксаною Терещенчихою, що сама мала
