Добро у кого є господа
А в тій господї є сестра,
Чи мати добра! Добра,
Добра такого таки з роду
У мене, правда, не було,
А так собі якось жилось…
Батько гриз ся тими домашними невзгодинами — їдучи чумакувати забирав Тараса з собою. Але не довго — i єro вже не стало на сьвітї — нездужав якийсь час, а відтак помер, лишаючи Тараса круглим сиротою. Вмираючи про Тараса сказав він так: „Синови мому Тарасови з спадщини по мені нічого не треба. Він буде не аби яким чоловіком — з него вийде або щось дуже добре, або велике ледащо — для него тоє наслїдство, або нічо не буде значити, або нїчого не поможе.
По смерти батька оден з дядьків, щоб вислати єго у люде, взяв Тараса до себе, щоби за хлїб в лїтї пас свиней, а зимою помагав наймитови в хозяйстві. Але і ся ласка була така що гірше від злого — вернув швидко до мачихи. От як згадує він сам свою долю:
Як побачу
Малого хлопчика в селї,
Мов відорвалось від гилї,
