Стрепенув ся сїромаха
І голий і босий,
Та на волї — і більш нїчого
У Бога не просить.
Так після тільколїтних злиднїв та горя засьвітило Тарасови то сонце, до якого тілько лїт витягав руки — він став на волї. Нам вольним людям годї і поняти єго положенє — хиба порівнати се можна до того, як би хто запертий довго в темнім, задушнім місци, видістав ся нараз на сьвіт Божий, на сонце ясне. Тож і диву нема, що радість єго була так велика.
Тепер стояли єму вітвором двері академії штук, що доти були для него заперті, від того часу почав ходити там на науку і від разу став одним з улюблених учеників професора Брюлова.
В скорі виказало ся, що Тарас не лише має великий талант до малярства — але що в загалї всяку науку приймав дуже швидко. Хоч нїколи не вчив ся він систематично а був лише самоуком, то єго цікавість швидко поповнювала ті браки — і він був чоловіком вельми
