що се бажанє не може сповнитись, — він в розпуцї серця трохи не збожеволїв — він занедужав тяжко, так, що мусїли єго віддати до шпиталю.
Знаємі і добродії Тараса бачили, що найбільшою прислугою буде дати для него можність дальшого образованя — визволити єго. Щоби викупити єго, на се треба було богато грошей, тому Брюлов і Венеціянов удавали ся до Енґельгарта, щоб він дарував єму волю. Але єму було байдуже, що такі люди вставляють ся до него, він зажадав 2.500 рублїв викупу. Про все те знав Тарас і з розпуки занедужав.
Тодї добрі люди, єго опікуни, взялись до діла так, що Брюлов намалював портрети поета Жуковского і пустив на льотерію. Льотерія принесла потрібні гроші, і за них приятелї викупили Тараса 22 цьвітня 1838. Все те стало ся, коли Тарас лежав недужий в шпитали, тож не відразу могли єму занести сю радісну звістку, бо боялись, щоби єму не пошкодило. Доперва при кінци цьвітня занїс єму сю звістку Шираєв. За кілька день вийшов Тарас зі шпиталю на кватиру до Сошенка. Радість єго не мала кінця. Брав ся до роботи, але робота не йшла — все добуває свою відпуску, перечитае єї, перехрестить ся, поцїлує і заплаче з радости. Нїчо більше не треба єму було до щастя.
